Сьогодні транспортний сектор економіки України у цілому задовольняє лише базові потреби економіки та населення у перевезеннях. Рівень безпеки, показники якості та ефективності перевезень пасажирів та вантажів, енергоефективності, техногенного навантаження на довкілля не відповідають більшості міжнародних вимог, зазначається у звіті.
Спостерігається відставання в розвитку транспортної мережі, транспортних технологій та особливо відставання розвитку автодоріг загального користування від темпів автомобілізації країни.
Україна вже приєдналась до Світової організації торгівлі (СОТ) та збирається підписати Угоду про Асоціацію з ЄС, у тому числі Угоду про зону вільної торгівлі. У той час як зона вільної торгівлі між Україною та ЄС створить нові можливості для торгівлі, недостатньо розвинута транспортна інфраструктура може призвести до серйозних економічних втрат і перешкодити торгівлі та економічному розвитку України.
Пані Лаура Гараняні, Керівник Управління програм допомоги Представництва Європейського Союзу в Україні, зазначила: «Транспорт є ключовою сферою співпраці ЄС з Україною. Порядок денний асоціації Україна - ЄС містить положення про необхідність розроблення концепції державної політики сталого розвитку усіх видів транспорту, яка б узгоджувалась з Білою Книгою ЄС щодо транспорту».
Пан Олів’є Адам, Постійний представник ПРООН в Україні, під час презентації Звіту наголосив: «Пріоритетом під час реформування транспортної галузі передусім повинна бути модернізація інфраструктури та покращення доступу громадян та підприємств до транспортних послуг. Найкращим шляхом досягнення цієї мети є залучення приватного капіталу до транспортної галузі на умовах справедливої конкуренції відповідно до підходів Європейського Союзу».
_b.jpg){kind=spacer}
«Пропоновані реформи повинні створити більше економічних можливостей та сприяти економічному зростанню, що є невід’ємним елементом людського розвитку. Безпечніший та надійніший транспорт не лише знизить собівартість продукції, що виробляється підприємствами, але й створить більш сприятливі умови для життя громадян», - додав він.
У звіті стверджується, що у результаті реформування транспортної системи та інтеграції її з системою ЄС можна отримати такі зиски, як збільшення можливості доступу до ринків, збільшення обсягу перевезень та експорту транспортних послуг, приток капіталу та загальна модернізація інфраструктури.
На основі аналізу, проведеного українськими та зарубіжними експертами, Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки ПРООН/ЄС підготував перелік основних заходів, спрямованих на прискорення розвитку та підтримку транспортної системи. Зокрема, ключові рекомендації Уряду та іншим заінтересованим сторонам передбачають таке:
· забезпечити більшу відкритість для входження нових транспортних компаній, залучення приватного капіталу, розвитку конкуренції в усіх галузях транспорту (включаючи рухомий склад залізниць), залишаючи державне регулювання ринку лише для елементів, які необхідні для забезпечення належного рівня безпеки на транспорті;
· держава повинна здійснювати моніторинг ефективності роботи усіх видів транспорту та запобігати асиметрії у конкуренції між ними;
· доцільно домагатися включення у ціну для споживачів оплати інших зовнішніх транспортних витрат, таких як витрати на утримання доріг, усунення забруднення довкілля та ліквідацію наслідків дорожньо-транспортних пригод;
· проаналізувати правову систему, яка регламентує транспорт і пов’язане з транспортом будівництво, екологічні та інші питання на предмет їх відповідності законодавству ЄС з метою внесення необхідних поправок;
· транспортна політика також повинна утворювати основу для дій місцевих органів влади стосовно формування інтегрованих систем громадського транспорту, який має бути пріоритетним;
· доречно підготувати загальний план розвитку (Генеральний план) транспорту України, ґрунтуючись на прогнозах обсягу руху, досвіді інших країн та науково-дослідній роботі, проведеній власними науковими установами країни.
У звіті «Транспортна політика України та її наближення до норм Європейського Союзу» зосереджено увагу на трьох головних видах транспорту – залізничному, автомобільному та авіаційному. Результати дослідження показують, що у транспортному секторі України склалося неоднорідне конкурентне середовище: від повністю приватизованого автомобільного та річкового транспорту до повної державної власності на залізничному транспорті, дорожньому господарстві та у морських портах. Така ситуація перешкоджає залученню приватних інвестицій.
Залізничний транспорт – конкурентна перевага України
У звіті зазначається, що для України залізничний транспорт на тривалу перспективу залишиться основним перевізником вантажів та пасажирів. На відміну від ЄС, де частка вантажних перевезень залізничним транспортом складає 8%, в Україні залізницею перевозиться до 60% вантажів. Однак, існуюча залізнична система в Україні неоднорідна та не дозволяє без державної гарантії залучати необхідні інвестиції в оновлення основних засобів.
Суть реформ повинна полягати у заохоченні конкуренції на залізничному транспорті шляхом трансформації Укрзалізниці в акціонерне товариство з метою забезпечення прозорого обліку та фінансової звітності; відокремлення підприємства з обслуговування залізниць від перевізників; створення прозорих умов для конкуренції між кількома залізничними перевізниками; забезпечення рівного доступу до інфраструктури залізниць.
Країни Європи та більшість країн СНД вже провели реформи залізничного транспорту, відділивши господарські функції від регуляторних. Відповідно до законодавства ЄС, у кожній державі-члені має бути утворений регуляторний орган в сфері залізничного транспорту. Головним завданням регуляторного органу є гарантування справедливих і недискримінаційних умов доступу до залізничної мережі та послуг всіх перевізників. Регуляторний орган є незалежним та відокремленим від будь-якої уповноваженої особи управління інфраструктурою, органу розподілу інфраструктури або потужностей, або заявника. Регуляторний орган має бути апеляційним органом при врегулюванні спорів щодо дотримання умов недискримінаційного доступу до ринку.
Відповідно до європейських директив, доступ до використання інфраструктури повинен мати будь-який перевізник, який виконує умови, пов’язані з безпекою перевезень. Відкритий доступ до інфраструктури залізниць забезпечить можливість діяльності нових підприємств, які пропонуватимуть нові і більш якісні послуги. Отже, серед пріоритетів реформування залізничного транспорту України повинні бути не лише модернізація інфраструктури та рухомого складу, а й відкриття доступу приватним транспортним підприємствам.
Окрім того, досвід країн ЄС доводить, що поєднання державного фінансування розвитку інфраструктури з приватними інвестиціями є значно кращим підходом, аніж підтримка залізничної інфраструктури лише за державні кошти, як це відбувається в Україні.
Дороги та автомобільний транспорт
Спостерігається відставання України у розвитку автодоріг загального користування від темпів автомобілізації країни. Незадовільним є рівень безпеки дорожнього руху. Лише обмежені бюджетні кошти асигнуються на утримання доріг.
Технічні стандарти автодоріг України не відповідають стандартам ЄС ні за якістю, ні за ваговими навантаженнями. З метою приведення їх у відповідність до вимог ЄС необхідно внести зміни до Правил перевезення небезпечних вантажів та Правил перевезення великовагових вантажів згідно з конвенціями Європейської економічної комісії ООН та директивами ЄС.
Недостатніми є інвестиції у розбудову шляхів і розвиток галузі. Для їх активізації слід ухвалити Закон України про взаємодію держави з приватними партнерами (державно-приватне партнерство), який сприятиме залученню в українську економіку інвестицій. Відповідно до цього Закону, державно-приватне партнерство може застосовуватися в таких сферах як дорожнє господарство, залізничні, водні, повітряні шляхи сполучення з елементами їх інфраструктури.
Авіатранспорт
Досвід країн, у тому числі таких, як Польща, Чехія та Угорщина, засвідчує, що відкриття неба, включно й для дешевих перевізників, зробило авіатранспорт доступним для ширших категорій споживачів. Частки традиційних національних компаній на ринку авіаперевезень зазвичай зменшувалися, однак в абсолютних вимірах кількість пасажирів збільшувалася. Нові дешеві перевізники зосереджувалися на нових сполученнях і нових споживачах. Як наслідок, громадяни лише отримали вигоду від політики відкритого неба, адже отримали кращий доступ до послуг авіаперевезення.
Однак, перш ніж повністю відкрити небо, необхідно зміцнити національні авіакомпанії. Українські авіакомпанії надто малі для того, щоб існувати як окремі учасники ринку, тому їм доведеться об’єднуватися в альянси або тісно співпрацювати з іншими компаніями на ринку.
Аеропорти також слід відкрити для інвесторів, але зберегти за державою контроль над операціями, де це необхідно, з причин національної безпеки. Інвестори можуть вкладати кошти у розвиток території аеропортів: готелі, конференц-центри, магазини тощо. Усе це може допомогти диверсифікувати доходи аеропортів.
Звіт також закликає завершити переговори щодо приєднання до «Єдиного європейського неба», що уможливить користування повітряним простором над ЄС та Україною без урахування державних кордонів в обмеженій кількості секторів та залежно від оперативних потреб. Це також сприятиме покращенню якості послуг у повітряному сполученні, поліпшенню функціональних можливостей та зміцненню безпеки повітряного простору.
Зрештою, життєво важливо виконати вимоги Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), Європейського Союзу, Європейської конференції цивільної авіації (ЄКЦА), Європейської організації з безпеки аеронавігації (ЄВРОКОНТРОЛЬ) шляхом ухвалення нової редакції Повітряного кодексу України.
